не чекай, коханий, що забудеш з часом
як з тобою аж до ранку шаленіли,
рік за роком плине, але з кожним разом
все міцнішає моє любовне зілля.
зрозумій, коханий, не твоя провина,
що не вирвав ти мене із серця досі,
я для тебе - заборонена дружина,
ти для мене - незбагненна сива осінь,
та допоки наші пестощі гарячі
й візерунки залишаються на тілі,
ми с тобою найщасливіші з незрячих,
ми сліпі в любові, як того й хотіли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675541
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2016
автор: Вулпекула