Терпимо... Надворі спекотно, жарко.
+35, а наче й п'ятдесят є.
Палають храми, піраміди, парки,
Раби життя не хочуть віддавати.
"Даєш роботу, то давай свободу!"
Тяжка робота вимучила зовсім,
А правда - в Нілі, там - живильні води,
Там наймит буде вільний, хай і босий.
Дев'ятий рік тримались душі мертвих,
Які раптово стали оживати.
"Даєш пробити - не давай померти!"
А вільних тільки вб'єш, не кинеш в хату...
- Мені так страшно, мамо... Де наш тато?
- За нас стоїть, за наші бідні душі...
Здається, так... Не буду я брехати -
Переписом години не порушу...
***
Терпимо... Надворі спекотні ночі,
Ми, молодь, стоїмо за наші долі.
Із триколором руки чиїсь отчі,
Та нам потрібно виривати волю.
"За чисті руки! Нах*й президента!"
Здається, так кричить сучасна молодь.
Хода, граната, постріл, крик, карета -
Готовий мітинг починався знову.
Біль, розпач, віра... Небо впало! Небо!
Збирайте шини і сміттєві баки,
І завантажте вулицю хто-небудь!
Розбийте чергу, перейдіть в атаку!
- Мене болить щось, жінко... Де син дівся?
- За нас стоїть, за наші бідні душі...
Здається, так... Гуляння винні в місті...
"Парламент - нах*й! Нах*й жирні туші!"
***
І так завжди ламають носа Сфінксу,
Який, здається, з'їли треті півні.
Так голоси ламали всі завіси -
Хоч ми і різні, та все ж в чомусь рівні.
01.07.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675431
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 01.07.2016
автор: Systematic Age