Матіолою вечір вгощаю…
І сміється у небі зірниця.
А я знову фарби змішаю –
Я для себе сама чарівниця.
Намалюю простори поснулі,
Там за обрієм сонце сідає.
Зарум’янились хмари поволі,
Де-не-де промінець виглядає.
Небу зорі в волосся вплітаю,
Хай в сузір’я стають ритуально.
Літній вечір у ніч огортаю,
Темно-синім вкрива простирадлом.
Заспівав соловейко у лузі –
Його спів змалювать чи зумію..?
Намалюю закоханих в тузі –
Про що тужать – сказати не смію.
Виплив місяць з-під пензля холодний,
І йому, як мені, теж не спиться…
Намалюю життя без негоди –
Я для нього й для вас чарівниця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2016
автор: Олена Жежук