Ось я стою перед тобою,
вся без прикрас, така як є.
Люби мене лише такою,
по-іншому не може бути!
Ідучи слідом за юрбою,
втрачаєм цінне щось, своє,
і вже не маєм сил для бою
за особисті атрибути.
Ось я - не янгол, не свята,
звичайна жінка, донька, мати,
із купою своїх думок
та тараканів в голові.
Та якщо є якась мета,
я можу геть усе здолати,
зробити вирішальний крок,
вдягнувши чоботи нові.
Ось я - нестерпна і дурна
буваю. Що вже тут удієш.
Вже пізно змінювати суть,
можливо - показати шлях
у інший світ, який сповна
любов'ю й ніжністю зігрієш,
покажеш, як сади цвітуть,
і сонце бавиться в шпилях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.06.2016
автор: Юлія Сніжна