Наївна

Я  й  досі  хочу  в  хмарах  полежати,
І  досі  вірю,  що  з  вати    вони
Солодкої.  Й  мене  можуть  держати,
В  казкові  повернуть  дитинства  сни.

Я  й  досі  вірю  у  гадання  на  ромашках,
В  пелюстках  бачу  щастя  таїну,
Коли  їх  рву,  по  тілу  йдуть  мурашки  –
«Не  любить,  любить»…  лиш  мене  одну.

А  ще  вірю  в  зозулине  кування,
Вона  ж  бо  побажала  стільки  літ!
І  так  спішу  замовити  бажання,
Коли  зоря  летить  із  неба  в  світ.

І  вірю  в  щастя,  що  несуть  лелеки
У  дім.  І  там  вселяються  на  нім.
І  дякую,  що  донечку  здалека
Мені  принесли  літнім  днем  ясним.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2016
автор: Олена Жежук