Моїх не бачить снів
котра уже, не злічу, ніч підряд ,
лиш тільки чує, як шепочуть вірші
десь римами своїми у комірці -
все переписують на новий лад
етюд останніх днів
Ти спиш, напевно, і ...
Бо що ж іще тобі робити,
напившись джазу, кави і вина
у цьому місті цноти і гріха,
як у обіймах не топити
її ... Чи може ні ?
Чи може тільки ніч -
котра, уже не злічу я, підряд -
що так стомилася стояти коло мене,
кохається і спить в твоїх раменах ?
Я так волію, хоч на мить, назад
у наше "віч-на-віч"
.........................................
тільки торкнутись і ...
не відпускати,
на мить вернутись і ...
не залишати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674670
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.06.2016
автор: CherOkee