Після прочитаної дилогії Оксани Пронюк.

Не  виплач  моєї  сльози,
Хай  очі  довіку  не  плачуть.
Батьківські  святі  образи  —  
Причастя  для  доль  наших  наче.
Судилося  нам  у  житті
Так  мало  набутися  разом,
Та  дні  наші  спільні  оті
Теплом  огортають  щоразу,
Коли  до  них  пам'ять  несе
І  серце  наповнює  щемом...
Тобою  просякнуте  все,
Хоч  дуже  давно  ми  окремо.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674595
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2016
автор: Патара