утікачка
сторінками моїх книг,
навшпиньки торкаєшся пальцями ніг,
як лезо гострих сторінок.
у страху провалитись
їх поміж
граційно водиш танок
босоніж.
голосно захвилюється простір:
скинута,
як у пекло,
в пучину томів
чарівним нутром.
це легко
поміж моїх слів
і букв
залишитись
сухим листом.
час мине
по тому,
й зачахнеш,
можливо,
у книзі
мого життя оповідань.
й колись знову
я главу
старих розчарувань
для себе прочитаю.
тебе залишу
на найвищій
з полиць,
аби запилилась пам'ять.
посеред алкогольних кухонь,
сміху п'яниць
та дешевих суконь,
про сторінки ті
тишу!
згадки іще ранять.
і, — як спитають, — ні,
не кохаю уже більше.
не кохання те,
що запилюжене лежить
замотане
у вірші.
лиш от спогад:
погляд,
порух,
поруч —
здається,
врізалось
навічно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2016
автор: Лажневський