Вибач, відволікаю від важливої справи?
Бач: забув! Ти ж телепатичне глуха!
То і не відчуєш, що давно в мене опали
Бажання топтатись на просторі твого гріха.
Там, що було, в далекому нашому марені,
В розбещених щастя полум’ям роках,
Вищими Силами були ми міцно спарені
І я певен був: явно це назавжди, на віка.
Прикро, що нам не судилося спільними бути –
Гралися нами Сили і люди злі…
Забув: і в Океані Щастя є баракуди:
Вони почуття розірвали і щезлі в імлі.
Та за звичкою досі в думках тебе питаю,
Нібито спроможна ти чути думки.
І лякаюсь: невже я досі тебе кохаю,
Хоч бачу на Долі малюнок чужої руки?
25.06.2016
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2016
автор: Левчишин Віктор