Злі вулиці, провулки, вуркагани.
І місто – підозрілий, хтивий митник.
А серце снить кохати й буть коханим,
Хоча би на одну мільярдну миті...
Довкола глум і посмішки лукаві
Натягують на скорчені гримаси, –
А серце снить не жити за лекалом,
А влитися в життя чиєсь романсом...
Не варта їхня щирість ні копійки
(Копійка ж – править душами й думками), –
А серце снить до когось прикипіти,
Мов очі нареченої до канни...
Коли й тебе заїсть нестерпна тиша, –
Не дай, аби журба в мільйонах щезла!
Тебе впізнає серце, як напишеш
На тлі пустельних лиць
казковим пензлем:
«Як хочеться кохати й...»
© Саша Обрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674427
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2016
автор: Олександр Обрій