Мрії крилаті, довго літали,
Крила збивали об гострії скали.
Сипалось пір'я і пух, мов із неба.
Більш не буде, немає, не треба.
Зараз всі в ранах, побиті до крові.
Нависть в очах лиш, ні іскри любові.
Співи дзвінкі їх почали стихати.
Ми не дамо їм, що мали віддати.
© Жанна Білавич, 2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674318
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2016
автор: Жанна Білавич