ЛІТО

Якось  ясним  гожим  днем  стука  хтось  до  хати.
Відчиняю  –  на  порозі  літо  пелехате.
Я  примружилась,  воно  -  нумо  обійматись.
Тепло  й  радісно  було  літо  зустрічати.

Дорогого  гостя  я  провела  до  столу,
А  воно  хутчіш  гостинці  дістає  з-під  полу.
Ківш  малини  і  суниць,  огірки,  капусту,
Моркву,  вишні,  кабачки  розмістились  густо.

Все  свіженьке  і  смачне  –  стіл,  як  «на  причину»,
На  останок  ще  кладе  спечену  хлібину.
Враз  букет  насмикав  з  шат,  ще  й  додав  мачину,
І  мене  вітає  любо,  мов  свою  дівчину.

Зарум’янилася  я,  «схтілось»  холодочку,
Вийшла  з  хати,  а  воно  липу  рве  в  садочку.
Посапало  буряки,  вигнало  корову  –
Я  господаря  такого  не  пущу  із  двору.

А  над  вечір  разом  ми  хлюпались  у  річці,
Йшли  додому  підтюпцем  по  м’якій  травичці.
Полягали  в  гамаку,  а  йому  не  спиться,
То  цвірінька,  то  співає,  грає-веселиться.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2016
автор: Олена Жежук