Задумайтесь: ви здатні мене вбити?
Чи думаєте, що ви найдобріші з всіх?
Тоді як можете ви це робити:
Людей ганити і знущатися із них?
Ви здатні радо зустрічати вбивства,
Теракти, розстріли – все те, що значить смерть,
Направлене на меншість від суспільства,
Від чого мир хиткий зникає вщерть.
«Їм так і треба! Вбивця – молодець.
Нарешті тих, хто має вмерти убивають!»
Та зрозумійте ж, люди: це кінець.
Мораль і людяність у вас вже повністю зникають.
Та ви подумайте: якщо вбивати всіх,
Хто не такий середньостатистичний,
То не залишиться, мабуть, ніхто в живих.
Та й ви мабуть також. Ну як сюжет? Комічний?
Мені болить. Болить за кожну смерть,
Що настига людей невчасно і завчасно,
Переверта для їх родин все шкереберть
І забира все те, що має жить незгасно.
Колись, можливо, з ними буду й я,
Бо вбити мене легко – я ж людина.
І як людина маю право на життя,
Пожити дайте мені хоч годину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674002
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.06.2016
автор: kutorlanova