Космічна рокіровка

За  покликом  душі  й  бажанням  тіла
Режим  життя  змінити  я  зуміла,
Як  рокіровку  в  шахах  -  день  на  ніч,
Виною  спека  –  ось  у  чому  річ…

Коли  задуха  на  землі,  як  панна,
Мене  рятує  прохолодна  ванна,
Відкриті  навстіж  усі  вікна  й  двері,
І  я  в  обіймах  ніжних  стратосфери…

Я  бачу  сон:  блукаю  у  саванні
ногами  босими  і  в  сарафані,
А  вдалині  оазис,  як  міраж,
Вода  джерельна,  пальмовий  пейзаж…

Приємна  прохолода,  теплий  вітер,
І  спів  пташиний,  голосистий  «твіттер»…
Коли  заходить  сонце,  день  смеркає,
Мій  сон,  як  дивне  марево,  зникає…

До  ранку,  ніби  мара,  усю  ніч
Із  небом  зоряним  я  віч-на-віч…
Смакую  сік  медово-полуничний,
І  настрій  аж  до  ранку  -  феєричний!

Я  рада,  що  тепер  я  інтроверт,
Найкращі  друзі  –  музика  й  мольберт,
Пейзажні  вірші  -  в  них  слова,  як  фарби,
І  почуття  мої  -  найкращі  скарби…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673761
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.06.2016
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО