Життя іде, пройде і це,
Пройде все те, що є погане,
Пройде і біль, це все пройде,
Залишиться лиш тільки пам'ять.
Ти кажеш, я зробила це?
Ти кажеш, я цього хотіла?
Та ти згадай лише про те,
Як я колись від тебе мліла.
Як я любила, і старалась,
Взаємності лише хотіла!
Лише тоді, ну а тепер,
Пробач, я вже переболіла!
Та ти тоді так без жалю,
Кидав мене мов у безодню,
Казав, що більше не люблю,
Казав, що я тебе не стою.
Казав, що вся моя любов,
Прості слова, просте страждання,
Що ти бажаєш лиш мені,
Знайти когось, своє кохання.
Заміну швидко ти знайшов,
Нові подружки, спілкування,
В той час мене не помічав,
Не помічав мої страждання!
Тепер все хочеш поновити,
Вернути все як і раніше .
Та зрозумій, прошу мене,
Не буде нам так добре більше!
Твої слова, Твоя байдужість,
Погано так мені зробила,
Бо я ніколи ще в житті,
Нікого так ще не любила!
Тепер вже все є навпаки,
Тобі погано, мені добре,
Я хочу жити вже, а ти,
Мішаєш, згадуєш порожнє!
Тепер ти кажеш що слова,
Мої, тобі зробили лихо,
До тебе стала я черства,
І в серці моїм стало тихо.
Що як, тобі тепер погано,
Що як, словами тебе б'ю.
Що кажеш ти, пробач кохана,
Пробач, бо я тебе люблю.
А я у відповідь сміюся,
Бо я не вірю більше їм,
Але щоночі, я молюся,
Бажаю щастя я в замін!
Я розумію, нагадався,
Та часу трошки вже пройшло,
І та любов яка палала,
Із серця вже мого пропала.
Ти сам, цього колись хотів,
І цього ти добивсь, повір!!!
Кушнір Марина
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673743
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2016
автор: Кушнір Марина