Давно у вирій відлетіли роки,
Та спомини у серці ожили,
Вернулись мрії теплі і високі,
А наче вже бувало відцвіли…
Вже пізня осінь – холоди порою,
Обнімуть серце та настане час,
Ніжності спалах збуджений весною,
Заставить стрепенутись нас не раз.
Сиве волосся – це дротинки срібла,
А повнота моя – блаженний дар.
Вернулась молодість бажана й рідна,
Ми знову йдемо на життя вівтар.
Твій поцілунок з присмаком любові,
Із цим цілунком йшли ми до вінця.
Вони адреналін дають до крові
І б’ються в унісон наші серця.
І знову навесні при цвіті вишні,
До нас вернулось все, що в нас було.
Пройшли часи, коли ми стали грішні,
По - новому кохання зацвіло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673648
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2016
автор: Віталій Назарук