Манливий місяць в тиху ніч скотившись,
Оглянув сплячі володіння.
Янтарним блиском крізь вікно пробившись,
Лийнув в мій сон солодкі сновидіння.
Юнак я,-сниться,-хтось мене гукає.
Біжу на голос загадковий,
А там -чарівний світ красою сяє.
Я враз відчув-це образ твій чудовий.
Краса твоя мене зачарувала ,
Я закохався в очі карі.
Своїм жаданим ти мене назвала,
Наснився сон ,що ми з тобою в парі.
Але ж це сон...Як жаль,що не реальність!
Зустрів тебе,коли вже осінь.
І хай там кажуть,що вже пізно,старість,-
Роки кохати дозволу не просять.
Осінній сад багряні вальси грає,
Частує ароматом прілим.
Красиве все тоді,коли кохаєш.
А я люблю ,хоч коси й посивілі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673642
Рубрика: Акровірші
дата надходження 21.06.2016
автор: Микола Зарудний