Я знаю, що ти завжди поруч,
Хоча б тоді, коли заходить сонце.
Часом буваєш найріднішим,
А іноді ми наче незнайомці.
Зникати - твоя характерна риса,
Та я вже звикла завжди відпускати.
Не знаю, чи терпітимеш мої капризи,
Чи зможеш в мені бурю приборкати.
Та знаю точно, як сердитимусь на всіх,
Або коли у серці тугу замаскую,
Ти посміхнешся й тихо скажеш: "Не сумуй,
Ходімо краще разом потанцюєм!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673182
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2016
автор: Люба Василик