[i]Повір мені, інколи, навіть демону необхідне про́щення.
А той, хто від світу сховався, просто у пошуках розуміння.
Зло і добро у душах людей – не більше ніж розчини
Моральних здобутків й зневаг цього покоління.
Бувають хвилини, коли й атеїсти моляться Богу,
Коли найсильніші розчарування все таки несуть надію.
Кожен у цьому житті будує сам собі дорогу
І сам обирає, коли й через що зрадити мріям.
Час-від-часу, навіть мертві стікають сльозами,
І німі розривають власним криком простір та матерії.
Дуже часто не лише мости горять за нами,
А й падають в прірву цілі імперії.
Подеколи, й непорочні гріхами забруднюють душі,
Шукаючи за́вжди й у всьому небесні знамення.
Інколи, навіть боги до болю людського байдужі,
А деяким демонам так необхідне проще́ння. [/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673146
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.06.2016
автор: Депрес і Я