Прикре прощання. Вокзальний перон
Гірко дощить журбою.
Диво жар-птиця дарує перо
Нам із тобою.
Сяє перо те у спільній судьбі
І розсува розлуки.
Знову цілую, ласкавко, твої
Плечі хмільні і руки.
А як нестерпно бува в самоті,
Сяйво надію живить.
Струмом тоді почуття молоді -
Смутку нема поживи.
Те благовісне жар-птиці перо
Нас виручало часто.
Щедрі у ньому любов і добро
Подарували щастя…
16.06.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672969
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2016
автор: Вячеслав Романовський