бачиш море
його ковток оксамитовим полем
втонулих зірок
дурить пасмами спінених мавок
чуєш моря солоний ковток
хвилі чіпко затискують горло
шкіру пестять під затінком хмар
ню-етюди і ню-траекторії
квап хвилини розгойдуй баркас
з бризок зір наготою
лякай
най від заздрості зорі тьмяніють
говори не вмовкай
крізь пронизливий цей зорепад
невпопад
я з тобою
бавлюсь нишком приплив -синусоїдою
у зоряний відплив-водоспад
ню-історію
з головою...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672432
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.06.2016
автор: Андрій Люпин