Зустрілись двоє – рук не відвести,
І погляди замайоріли щастям,
Неначе не розводились мости
До хрусту у суглобах і зап’ястях,
Немов дощі не кидали в лице
Ні звинувачень, ні палких обітниць,
А відчай не наповнював свинцем
Дві келії знедолених самітниць.
І все оте було страшнючим сном,
Навіяним непрохідним туманом,
Прокинулись – і затишно обом,
Бо врешті-решт позбулися дурману.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672424
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2016
автор: Оксана Дністран