Літо підкралося тихо - буяє земля,
Морок зелений пряде свої дивні полотна,
Тиша довкола, довкола зелена пітьма,
Сонна, лінива, мов кішка гладка безтурботна.
Млосний жасмин відкидає мереживну тінь,
Ледь прохолодну, м*яку, переплетену з співом
Райських пташок, що сховались в тумані цвітінь,
Своїм чарівним й нехитрим захоплені ділом.
Й сам перетворююсь в дикий заквітчаний сад:
Серце розірване лезами диво-піона,
Десь по хребту так повільно повзе виноград,
Небо закрили повіки - горіхова крона.
В купелі трав потопає зомліла душа,
Там, хоч хай трохи, від буднів цупких відпочине,
Доки не стліє зелена тендітна краса
І з журавлями у вирій ключем не полине.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672370
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.06.2016
автор: Арлекін