Іде дівча босеє по росі,
А червоний місяць у тій косі,
І ще ранок півнями не співав,
І ще сон повік твоїх не знавав.
Місяць стежку вузькую освітив.
А хто ж твоє личенько засмутив?
А хто ж білі рученьки цілував?
А хто ж стан дівочий не шанував?
Не було ні зливи, ані грози,
Чому ж в лузі плачуть так берези́,
Похилились трави на зелен став,
Смутком вечоровим туман упав.
Якби ціну знала своїй красі,
Не студила б ніженьки у росі.
Сповивала б віченьки зорями,
Душа й серце не були б хворими.
Ішло дівча босеє по росі,
А червоний місяць у тій косі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2016
автор: Олена Жежук