Невже у нас забракло духу?
Погас майданівський порив…
Немає поступу та руху
І гноєм повниться нарив!
Провладне втишилось болото
Повиповзали плазуни,
Здіймає голову сволота –
Перевертні і брехуни.
Одні і ті ж вожді з екрану,
Ведуть по колу до мети,
І фальш словесного туману
Нам шлях мішає віднайти.
Зневіра знову в наших душах
Розчаруванням залягла.
І вкотре вже сказати мушу, –
Байдужість нас перемогла!
Ми після другого Майдану
Всі повторили помилки.
Небесну ждем від влади манну,
В чергові віримо байки.
Тож знову руки опустили,
Гадали щиро, що за нас
У слуг народу рватись жили
Від праці будуть на цей раз.
Та тільки рвуться не від праці –
Від не підйомних хабарів.
Вони давно нас мали в (думці)
Нащадки з роду лихварів.
Усе за що Майдан боровся –
За ці роки хоча би раз
Мільйон Хрещатиком пройшовся,
Щоб влада відчувала нас?
Супроти злиднів і тарифів,
Офшорів, суддів і злодюг,
АТОшних повсякдених міфів,
Жируючих на цім хапуг.
Нам Конституцію міняють,
А нас це зовсім не пече.
Щоденні смерті не лякають
І кров, що річкою тече…
***
Ми за свої права, свободи
Не звикли битися щоденно.
Базар, робота і городи…
Байдужі! Тож живем злиденно.
14.06.2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672232
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.06.2016
автор: Мирослав Вересюк