Коли в минулому житті
була мені дружиною,
То я пішов у бій із ворогом
нашої країни
І завжди в думках тебе тримав
з усмішкою милою,
То оминули мене вражі кулі, снаряди, міни.
Я із двобою цього з Долею
вийшов переможцем
І повернувся до тебе неушкоджений
фізично,
Та в думках твоїх не чую, в усмішках
не бачу сонця,
Бо віднині маю Дар і психіка моя калічна.
Коли із тобою поряд ніби
радо засинаю,
То бачу у снах все щасливе твоє
життя без мене,
І це Знання як ворог злий мене болем
серце крає,
Бо любов твоя – маска, під нею потвора
змієва.
Там, у боях, яснобачення Дар цей
мене рятував,
А тут він стає із кожним днем
тортури як жагучі –
Чую думки і згадки твої: хто та як
тебе кохав
І мене тягне піти до Дніпра і стати на Кручі.
Очі закрити і розкинути руки
немов крила
І кинути тіло у повітря на острів
Труханів,
І впасти у води Дніпра, впасти як
кам’яна брила…
Та Дар не дає, щоб самогубством
його протаранив.
Коли у цьому житті ти була мені дружиною…
12.06.2016
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672080
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 13.06.2016
автор: Левчишин Віктор