Колись іще дістануся до гір,
Де запах сосен і струмків джерельних,
Де озеро, як мрія, – Синевір,
А вітер грає на органа́х скельних.
Зійду по стежці трішечки крутій,
І на краю – між небом і землею,
В легені джин колючий і густий
Вливатиму живущого єлею.
І серед мрій торкатимусь тебе,
Немов струни, яка вібрує тілом,
Сприйму тремтіння між гіллям слабе
За подих твій, від щастя сторопілий.
*****
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2016
автор: Оксана Дністран