Коли осінній вітер зірве останнє листя
Тоді, моє кохання, прощатимемось ми
Ніхто вже не поверне веселе, тепле літо
Ніщо вже не відверне холодної зими
Прощай, прощай любов, - шепоче жовте листя
Прощай, прощай, прощай, - вистукують дощі
Прощай, прощай навік. У цім осіннім місті.
Прощай, прощай, прощай. Не знать слідів твоїх.
І ти вже повернулась, і перший крок ступила
Твоя рука в моїй. Затримайся на мить.
Розкрий свої вуста в останній поцілунок
І сльози на очах, і важко говорить.
Бо що тут говорить, - кохання не повернеш
Воно десь там вгорі, де журавлиний клин
Він нам своє «прощай» востаннє прокурличе
І злине в ті краї, де молодість і сміх
Прощай, прощай любов, - шепоче жовте листя
Прощай, прощай, прощай, - вистукують дощі
Прощай, прощай навік. У цім осіннім місті.
Прощай, прощай, прощай. Не знать слідів твоїх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672003
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2016
автор: serbhome