Ти - остання моя нагорода,
Ти - створіння великих Богів.
Намалюю в віршах твою вроду.
Там рядки з акварельних віршів.
Намалюю я риму квіткову.
Зацвіте навесні дивний сад.
Я в пісенну повірив підкову…
Чуєш, цокають ноти балад?
Ти - остання моя насолода,
Ти - створіння з далеких віків.
Там таємно вінчалась угода,
І кохання там майстер зустрів.
Намалюю я все, що зумію.
Оживе білий аркуш надій.
Полетить він на вулицю Мрії,
Поцілунком із грішних стихій.
І заграє дієзна там нота,
І торкнеться до білих лілей.
Крапля чистого, грішного поту
Намалює кохання ночей.
03.06.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671674
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2016
автор: Валерій Хлонь