Я розповім тобі історію:
«Про дівчину, яка навчається у КНЕУ».
Я не скажу тобі, які у неї очі та волосся,
Як звуть її, та щось таке.
А просто розповім історію
Про першу нашу зустріч.
Усе було можливо і давно,
А може це було учора?
Але в той день я пам'ятаю було холодно,
А за вікном лив дощ неначе із відра.
Вона уся промокла, змерзла,
А я неначе справжній джентльмен.
Хотів віддати їй свою сорочку,
Але у той момент із мене "друзі " посміялись,
Що наче бачу я її уперше,
А вже готовий я віддати одяг свій.
А що мені було робити?
Я ж не винен що серце полонила?
Але в той день я все-таки не підійшов,
А просто їй сказав: «Привіт!»
Та стрімко руш я на пару
У триста третій кабінет.
Хоч не в образу сказано викладачу,
Але усю ту пару я його не слухав.
А просто думав я про неї,
Бо серце полонила вже моє.
І цю історію я пам'ятатиму ще довго –
А розповім тобі лише частину правди.
© 19 квітня 2016
© Попов Євгеній
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2016
автор: Попов Євгеній