Мовчиш?... Скажи,- розгнівався чому,
мій прадіде, листобородий дубе.
Без слів отих(і я - не я) німу,
кинджалом пустки вдарить тиша в груди.
Плетусь одна, чужа серед мовчань.
Та в чому ж, мій старесенький, провина?...
Анічичирк. Не чути... Не сказав -
мене ж лишилась тільки половина!
Чи половина?... Радше - зеро, нуль.
Мене нема - без слів твоїх я мертва.
Та німота - як попіл сподівань.
Якщо чужа, то значить просто смертна.
11.06.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671567
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.06.2016
автор: Іванюк Ірина