Моя відьма дивиться на натовп з вогнища
Палає вогнем зцілення і ласки від кардинала
Мовчки прощається з усіма речами з її горища
Добре, що перед смертю їх таки туди заховала
Моя відьма не має ніякого права на прощення
Ніякого шансу на існування під новим іменем
Для неї можливе у землі зелене пророщення
На місці вогню під холодним весняним інеєм
Моя відьма заплющує очі від сильного болю
Кожен опік для неї - розплата за свою магію
Хіба вона винна, що в лотерею виграла долю?
Моя відьма розвіється містом у сірому диму.
Моя відьма не бачить як плачуть за нею ворони
Як люди побожно шепочуть, що зло вже спалене
Лиш кардинал усміхається, дивлячись в сторони
Я - нова відьма. Я нове зло ще ним не здолане.
Моя відьма, ти така щаслива літаючи містом
Ти така спокійна і ніким не підкорена, мила
Дай мені пережити цю ніч під кардинолом
І я піднімуся до тебе як перестане йти злива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671308
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 10.06.2016
автор: #tenderness