Як добре, брате, що проснувся,
І віченьки свої протер.
Дарма, що дуже так жахнувся,
Бо ти подумаєш тепер:
Чиї насправді «божі чада»?
Чому ж то світ іде у ад?
Якого бога то громада?
То ж повернувся би назад
До Того, Хто поки-що кличе.
Він кров Свою пролив за всіх.
А зло все робить той, що риче –
Лунає скрізь зловтішний сміх.
І він радіє і святкує –
Лукавий, підлий світу цар,
Що світ його. І він царює,
І підливає більше чвар.
Та Бог Святий дає прозріння.
Хто правду хоче віднайти,
Рости із Божого коріння,
Той за Ісусом буде йти!
Він не згорить і не потоне,
Неправду серцем не прийме.
А світ з сатаном плаче, стогне
Та віри Богу все ж не йме.
То ж поки можна вибирати,
Втікай від світу до Христа,
Бо не спасає «усе знати» –
Спасає Істина свята.
Галина Яхневич.
Монтаж-зображення автора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671278
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2016
автор: Тріумф