спробуй залишити місце несписане -
дерево всохне, й непевно на клумбі
замість плодів словотвірних хтось виплесне
чад із мовчань, соковитий, бездумний.
чад розпашіється,
винно віллється
в горло твоє, в твої змучені бронхи.
літери, звуки
впадуть в тихі деньця,
і розкладуться токсичні воронки.
ті, що мовчали,
у більшім мовчанні,
мабуть, вчадіють, і, мабуть, вплетуться
з неба корсетом
в тіла бездиханні,
у бальзамовані, мертві мотуззя.
ті ж, що з тобою,
стоїчні, всесильні,
будуть тоді героїчні титани,
поки оббруднене
в пі́ні та в милі
дерево слівне на ноги не встане.
саме тоді в безнадії, в неспокою
місце знайди для душі, для паперу,
тиша аби не була однобокою,
в тиші щоб місце знайшлося для реву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671228
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2016
автор: Мио Гроцкий