Посіяно маки червлені тремких сподівань,
Які пелюстками злітають, як лиш доторкнешся,
На них загадаю якесь із предивних бажань -
Чуттями пізнати пекучі світи громовержця.
Яскраво-гарячим усіється постіль полів,
На ній відіб’ється наш вигин слідами надовго,
Пелю́стя зів’януть, як сотні несказаних слів,
Залишать сум’яття і смак сподівання терпкого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671178
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2016
автор: Оксана Дністран