Буяє юністю зело
уже до осені зігріте.
І домальовує стило
на схилі дня початок літа.
Прозоро дихають ліси,
до неймовірного зелені,
і пряні запахи роси
перенасичують легені.
Окрилені п'янкі вітри
причісують цілющі трави.
І сонечко із-за гори
цілує пломені заграви.
У надвечір'ї навмання
зоря веселку заплітає,
і вечір у карафку дня
іще чорнила доливає.
Але, як мовиться, – [i]привіт,
мої сонети і сонати,
і рути–м'яти аромати...[/i]
Заходить за куліси світ.
І як мені на схилі літ
усю журу домалювати?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671070
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 08.06.2016
автор: I.Teрен