Я вірю, що минуть лихі часи,
Як те давно написано у казці,
Та не люблю ні грому, ні грози,
Овець і баранів у вовчій масці,
Руїн добра і прірви без мостів,
Які лишають пазурі наживи
Нахабних і безбашенних (с)котів,
Що не співають, а кричать фальшиво.
Болить, коли на шию в'яжуть джгут,
Удаючи, що йдеться про краватку;
Коли несе собі до рота спрут
Чуже життя, неначе моркву з грядки.
І крутить вир важезні жорнови.
І має казка сотні кульмінацій.
Часи минуть. Минемо з ним й ми.
От тільки, щоб добро лишилось в казці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670834
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2016
автор: ptaha