*****

Хвилями  втома  накочує
Нагла  і  вперта,
Втома  любити...  Ліпити
Ходу,  голос,  день.
Тиха  апатія  ось,  біля  ніг
Розпростерта
Кінчики  пальців  остуджує,
Ніжить  міґрень.

Пристрасна  й  тепла,
Характером  в  гострий  вулкан.
Світ  так  вимогливо  знову  
Чекає  вогню.
Звичкою  зловлена  тісно
В  болючий  капкан
Лава  холодна,  всередині  
Мовчки  горю.

Дайте  мені  вже  дотліти!
..Без  вибухів,  сажі...
Сірим  туманом  втекти
Від  стихійних  терзань.
І  на  світанку  росою
Криштальні  пейзажі  
Знову  омити  душі
Від  столітніх  блукань.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670784
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2016
автор: Мар’я Гафінець