Пройшло життя... І почалось спочатку.
Те ж небо, люди, ті ж війна і мир.
З них кожен ставить коми замість крапок
Й тріпоче почорнілими крильми.
Приходить вечір - в гості його кличуть,
Приходить ранок - всі його женуть.
Не кожен з них в серцях буває вічним,
Але віддасть він часточку вогню.
Народ безсмертний, бо нові приходять -
Вночі в диму троянди розцвіли.
Не кожен пізнає свої безодні,
Бо не встигає вилізти з пітьми.
Покинуті світанки в двері лізуть,
Та їх не відчинятимуть вони.
Нащадки сонця, що заходить пізно -
Це ті, хто в Темних Вежах проросли.
04-05.06.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670454
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 05.06.2016
автор: Systematic Age