Не даруй ні любові, ні ласки,
Бо прийму, як одвічно належне,
Одягни крижаніючу маску,
Щоб не стала занадто залежна,
Бо чекатиму ніжного слова,
А відсутність сприйму покаранням,
Уважатиму: ти – та основа,
Що запалює барви світання.
Не даруй сонцесяйно надії,
Бо зав’яну, як зайдеш за обрій,
Чи хмариною в небі розвіюсь.
Серце часто рвуть наміри добрі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669934
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.06.2016
автор: Оксана Дністран