У світі брудом повному,
Де зрада, біль, без каяття.
Жила собі маленька особистість,
Яка уміла вірити, любити й пробачати....
У світі де люди прагнули лише багатства
Які хотіли хліба і видовищ.
Зробили боляче маленькій особистості
Яка пробачила із часом їх...
Коли у світ до грішних тих людей
Прийшов старий із крилами,
Вони хотіли на ньому збагатитися,
І в старий курник, закрили ангела того.
У тому світі люди бездуховні,
Не вміли чесно говорити правду.
І ту маленьку особистість
Хотіли знищити або зробити схожою на себе
Але вона стояла мужньо до останнього.
Вона любила, вірила та пробачила,
Хоч іноді було для неї тяжко це робити,
Але вона боролася за віру у найкраще.
Коли усі було стояли проти особистості і ангела
Вони відчули божу кару,
Та дощ ішов неначе при Біблійному потопі,
А особистість з ангелом лише могли поспівчувати.
І дощ, що дуже довго йшов,
Зумів весь бруд із люду змити,
І всі вони нарешті зрозуміли істину,
Що для дорослих жити, потрібно вчитися в дитини.
© 23 квітня 2016
© Попов Євгеній
Спільнота автора:
https://vk.com/popov.stihi
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669705
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 01.06.2016
автор: Попов Євгеній