***
Він креслярством грішив,
був амбітним, то ж креслились вежі –
східці в рай?..
Він мене залишив,
як обридле майно на пожежі:
догорай!
Не зчорніла дотла,
тільки схожою стала з відчаю
на вдову.
Та тепер – і тепла,
і вогню, й власних башт вистачає –
так живу.
В сяйві щастя годин
із насмішкою бачу крізь лупу
дим пожеж.
Ти ж, амбітний , один
з допотопним креслярством між купи
струхлих веж.
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669654
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2016
автор: Любов Матузок