Сьогодні я маю сумирну надію.
Там, за вікном, вітер збурює хмари.
І я, мабуть, все можу, лише не дію –
Збираю себе й свої мирні примари.
Краплі дощу по вікні брязкотять.
Я слухаю щось в дусі класики емо.
Залиште мене так, життів хоч на п’ять, –
В маленькому світі насправді моєму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669635
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.06.2016
автор: kutorlanova