На містку вони стояли.
Зорі милували взір.
Обнімались, воркували:
_ Я тебе... – І я, повір-.
Цілувались, щебетали
До світання, до зорі.
Може й довше б простояли,
Та проснулись солов”ї.
Заспівали, задзвеніли,
Побудили все село.
Ще б кохались, ще би мліли,
Та до праці все пішло.
По Спасах вони побрались.
Гостей було повен двір.
Танцювали,пригощались
І співали аж до зір.
Є вже доця й два синочки,
Розростається сім”я.
Та частенько на місточку:
Я тобі... – Повір, і я -.
Пролетіло років...рочків.
Внуки зблизька і здаля.
Вже не часто на місточку:
Я для тебе-...- Вір, і я -.
Слава доброму місточку!
Хай стоїть ще сотню літ.
Дружби першої росточки
Хай веде в кохання світ.
2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.06.2016
автор: Юрій Прозрівший