Я люблю людей - за крила,
Що в житті не сплять - літають .
Терпеливі - як могила
Хоч багато всього знають.
Тих люблю - що мають віру,
Й сіють, щоб врожай зібрати.
Не спрямують друга в прірву,
Ще ж бо – у тюрму за грати.
І спілкуються на рівних,
Просто й щиро без обмежень.
Відчинивши двері в душу
Ще й без всяких застережень.
Не купляються за гроші,
Не судачать зовсім в щасті ,
Допоможуть завше в горі,
Не залишать в наглій пастці.
Цінять всіх не по одежі.
Подають кругом надію.
Чітко знають свої межі
В будь-якій земній події.
Я люблю котрі не плачуть,
А лікують гарним сміхом.
Бачать в дзеркалі удачу,
І в дитині справжню втіху.
Я люблю людей, що Бога
В самолюбстві не вбачають.
Й тих, що вийшли за порога
Матір рідну пам’ятають.
Я люблю людей розумних,
Не люблю гидких, брехливих.
Я люблю людей бездумних,
Не байдужих і щасливих.
Що на виборі не блудять.
Вірні слову завше й всюди.
До вподоби ті лиш люди,
Які – справжні, чесні, люди…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669200
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2016
автор: Микола Поділля