Я черешню, бачу у садку,
Вже фату, скинула весняну.
У наряді, досить пахуча,
Гілочки, до сонця тягнула.
Всю наснагу, хтіла зібрати,
І намиста, ясні одягти,
Почала ж, нині достигати,
Від неї, очей не відвести.
Підійду, вона вже сміється,
Піде дощик, води нап`ється,
Тепліш сонечко пригріває,
Тож черешня, сил набирає.
Як корали і намистинки,
Червонесенькі, скрізь краплинки,
Потягнулись, до сонця трішки,
Наливають соком щічки.
Давно зваблює мої очі,
Я підставлю свої долоні,
Вже черешня рада, як і я.
Тож дозріла ягідка моя.
Блискотить на сонечку, ясна,
Справжнє диво, яка скрізь краса,
У медових пахощах п’янить,
Яка ж зараз, це щаслива мить.
Я подякую Богу й землі,
На душі, так радісно мені,
Світлі мрії, благодать ловлю,
Я люблю, черешеньку свою.
28.05.2016р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669147
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2016
автор: Ніна Незламна