Потерті динозаври підвіконь
Старі немов з часів палеозою
Та ще горить в глибинах той вогонь
Який мене колись єднав з тобою
Померлі динозаври підвіконь
Ніхто тепер нікого не чекає
І тіятива напнутих вен з надскронь
Червоні води крові розганяє
Раптово смуток зупиняє час
Без оборони зустрічає темінь
Бо світ помер бо світ давно без нас
І тільки Бог зарадить цій дилемі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.05.2016
автор: Той,що воює з вітряками