Порив життя
Колише вітер крони пишні
високих сосен навкруги,
неначе сни дарує ніжні,
про ті небесні береги.
Колише крони словом ласки
і ті у відповідь кивнуть,
неначе ще не знали казки,
в якій вони давно живуть.
Живуть під тим блакитним небом,
що простяглося як моря,
в яких живе яскравим чудом,
любов`ю сповнена зоря.
Яка теплом свого проміння,
дарує радісно життя,
немов найліпшеє творіння,
де є для всякого буття.
І глянуть поглядом донизу,
високі сосни мовчазні,
де казка є ключем капризу
лісів, що квітнуть в дивизні.
З дерев великих до малого,
із квіт лісів до квіт полів,
буяє радість від простого,
пориву вітру, що зігрів.
Віктор Цвіт 09.05.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668936
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.05.2016
автор: Віктор Цвіт