Гуляв у лузі баранець
У кучерявій шубі,
На шиї мав він ремінець,
І ще не був у шлюбі.
Тут десь метелик звідкись взявсь,
Тихенько сів в травичці.
Баран вівцю одну згадав
Й подумав по привичці:
- Зірву їй квітку, тай подам,
Тоді попрошу ногу.
Не встиг торкнутись: - Кажу вам…
Метелик втік, їй богу.
Бо бачите, дурне ягня
Подумало що квітка,
А то метелик закуняв
Під сонечком зігрітий.
І так баранчик знов один…
Не звабив він овечку.
(Без квітки серце на обмін?)
Овечка: - Так не гречно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668870
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2016
автор: Микола Поділля