У рідному селі ,поміж горбків,- криниця,
Сховалась в оксамитах споришів ,
Як скло блищить до сонечка водиця,
Пташок лунає мелодійний спів.
Це райське місце я забуть не в силі,
Де б"є водичка з рідної землі,
Ми там вмивали личка загорілі,
З долоньок пили пташечки малі.
Ночами сниться і тепер криничка,
Що тамувала спрагу у душі,
Ця прохолодна з джерела водичка,
А кругом неї- килимами спориші.
Там мами хата в мальвах заховалась,
Й привітно блимає очицями вікон,
Пора дитинства в травах заблукалась,
Прекрасна мить життя - на жаль, тепер лиш сон...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668758
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.05.2016
автор: Калинонька